понедельник, 5 января 2015 г.

Упаду я зорею, мій вічний народе…

Не шукаю до тебе
ні стежки, ні броду –
ти у грудях моїх,
у чолі і в руках.
Упаду я зорею,
мій вічний народе
на трагічний і довгий
Чумацький твій шлях.

Василь Симоненко


Симоненкове восьмидесятиліття… Доля і творчість такої  людини як Василь Симоненко, не мала лишити байдужим нікого з тих, хто прочитав бодай одну його поезію. Сьогодні ім’я Василя Симоненка – серед  класиків української літератури ХХ століття.
Народився Василь Симоненко в перший день після Різдва, 8 січня 1935 року. Усе своє надто коротке життя він прожив із постійною внутрішньою готовністю до подвигу, безмежною синівською любов’ю до України.
Він  був гострий і лагідний, добрий і гнівний, веселий і сумний, юний і мудрий. Він був філософ і – поет. Поет насамперед. Умів ловити сіттю слова людські душі. Прозора простота його віршів причаровувала й причаровує. Від часів Шевченка наша словесність не знала другого такого поета, якого б так любив і шанував народ. Його  поезії переписували від руки й берегли, як родинні реліквії. У чому ж секрет цієї неймовірної популярності? Напевно, в тому ж, у чому таємниця його чарівливої особистості – в щирості. Що таке Симоненкові щирість? Його щирість – це правдивість, чесність, вірність, це джерела чистої душі, самовідданість. «Живе лиш той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя…»
Отже, слово Василя Симоненка завжди на сторожі, оберігаючи найдорожче – духовні цінності нації, утверджуючи високу моральність.
Ми певні, що книжкова виставка присвячена ювілею Василя Симоненка «Упаду я зорею, мій вічний народе…» допоможе вам доторкнутись до творчості видатного поета. Ви пізнаєте його першовитоки  - унікальне пісенне багатство України, її історію.




Запрошуємо!
Читайте!
Виставку підготувала: зав. сектором - Протасова К. Я.

Комментариев нет:

Отправить комментарий